Протягом  всієї багатовікової історії нашої Батьківщини народ вище за все цінував вірність вітчизні, мужність і відвагу героїв,  які боролися за торжество добра і справедливості. Сьогодні ми зібралися на загальношкільній лінійці « Забули б люди назавжди всі війни, але героїв не забути».  На столику викладка літератури «Ти вічний біль Афганістан…», на якій фотографії загиблих воїнів афганців, квіти, свічки.

Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає

А біль Афгану – на віки

В душі чомусь не замовкає

Ведучі нагадали присутнім, що 15 лютого згідно з Указом Президента від 26 березня 1998 року №157 відзначається як День пам`яті воїнів-інтернаціоналістів. « Нема більшої любові,  ніж та, коли поклав душу свою за друзів», - сказано в Єванглії. Тож наші хлопці віддавали своє життя, вважаючи, що захищають інтереси дружнього афганського народу. Час лікує рани, але фізичні, а в душі. У пам`яті воїнів – афганців назавжди залишаться суворі будні Афганістану, які випали на їхню долю. Їм випало жити – так кажуть про тих, хто повернувся до рідного дому, порядкує рідну землю, віддаючи їй свої сили і вміння. Вони пройшли пекло війни Афганістану, вони не поповнили списки загиблих, вони і є тією пам`яттю, що пише історію.

На щастя усі воїни –інтернаціоналісти з села Красне повернулися живими. Черненко Сергій Петрович, Зубко Володимир Дмитрович, Гулак Анатолій Миколайович, НиценкоГенадій Петрович, Оношко Віктор Федорович, Москаленко Анатолій Миколайович, Федченко Петро Миколайович, Білецький Олексій Іванович, Потієнко Володимир Миколайович.

На даний момент у селі  проживає Білецький Олексій Іванович  , ми запросили  його на захід і попросили поділитись спогадами найпам`ятніших епізодів у афганській біографії.

Дедалі більше віддаляють роки від нас ту війну, але стоять обеліски, які будуть вічно нагадувати про тих. Хто не повернувся до батьківської хати.Закінчилась лінійка хвилиною мовчання в пам`ять загиблих воїнів.

Також класними керівниками Красненського НВК було проведено ряд виховних заходів до дня пам`яті воїнів – інтернаціоналістів «години спілкування «О, Україно! Ніжно пригорни усіх живих синів своїх, як мати, щоб ми уже не бачили війни, не чули щоб ніколи звук гармати», « Як довго тривала ця війна», «Час і досі не загоїв рани», урок мужності « у полум`ї війни», тематична виставка « Вогненними дорогами чужих країн», усний журнал «Українські герої, які допомогли зберегти мир».

Коли було покладено край фашизму, діти наші думали. Щаc та війна – остання. Вони не знали, що їх онуків також називатимуть ветеранами. Давайте ж і ми будемо пам`ятати ветеранів. Виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну. І для кого вона триває досі. У спогадах у снах і думках. Вони цього заслуговують.